І ми не віддаємо цю пам’ять новому, російському нацизму, так само як не віддаємо йому своє сьогодення. Перемога і справжня пам’ять не з тими, у кого «паради», а з тими, із ким правда. Шануймо свій внесок у боротьбу зі злом і своє сьогодні, у якому знову з ним боремося
Саме з’єднати роз’єднану країну, багатоетнічну, з багатьма релігіями і розхитану періодом єльцинських реформ. Впровадження культу 9 травня і Дня перемоги багато в чому це виконало. Саме в радянський період сформувався цей культ. І пропаганда, якщо вона хоче бути успішною, вона ніколи не працює в порожнину. Вона спирається на якісь глибинні установки
9 травня для РФ – це все одно що День незалежності. Це основа основ. Не буде 9 травня і цього святкування, власне кажучи, не буде сучасної російської держави. Чому так сталося? Культ перемоги у Другій світовій війні, у «Великій вітчизняній», як там (у РФ) досі називають, він виконував такі інструментальні функції для внутрішньої і зовнішньої політики
Звісно, вони (кошти) кудись будуть витрачені: люди похилого віку отримають тортики, а хтось отримає дуже великі кошти під час оцих заходів. Один з найбільших помітних заходів – це розгортання червоного прапора перемоги на Бердянській косі. Нібито його буде видно з космосу. Хоча у Бердянську є на що витрачати гроші: проблеми з водопостачанням, облаштування тротуарів тощо. Але пропаганда – понад усе в них
Це не десятки, це напевно сотні таких заходів проведених, коли дітей перевдягають у форму червоноармійців, оці військові пілотки, сорочки, в яких вони йдуть маршем, фотографуються з «георгіївськими стрічками» на тлі прапорів, пишуть листи російським солдатам на передову. Відбувається така агресивна радянізація, русифікація, мілітаризація молодого покоління, без жодної згадки будь-чого українського
Внесок України в перемогу над нацизмом, він більший, ніж внесок типової європейської країни. Тому і залишили 9 травня як День перемоги, щоб поєднати європейські й звичні нам радянські наративи в нових українських умовах, звісно, без «побєдобєсія», з таким стриманим і достойним відзначенням цієї дати
Вся територія України була окупована, і українці зробили набагато більший внесок у перемогу. Це треба якось відвойовувати цей наратив у Росії, яка його приватизувала
Настрій людей, з якими спілкувалися, насправді максимально скептичний. Навіть ті люди, які святкують цю дату, тому що, по-перше, це примусово, не від душі все, що там відбувається. По-друге, бояться збройних провокацій, які може зробити Росія для того, щоб звинуватити потім ЗСУ, що є звичною тактикою окупантів. Ризик таких провокації на Херсонщині дуже великий
У дитячих садочках ми фіксуємо, зокрема у Генічеському і Скадовському районах, де дітей одягали в радянську військову форму, роздавали портрети родичів, які брали участь у Другій світовій війні, проводили так само тематичні заняття. Звичайно, це все максимально висвітлюється у ЗМІ і з залученням громадського сектору
Фактично це примусова участь в цих заходах. Вони встановили на окупованій частині Херсонщини декілька пам'ятників, присвячених радянському періоду і саме до 9 травня. «Георгіївські стрічки» – це взагалі окрема тема, їх роздають всім: у школах, на блокпостах. І спробуй відмовся, коли тобі це пропонує озброєна людина. Також всюди встановлюють червоний прапор перемоги
Підготовка перетворилася на один суцільний захід, який включає вручення ювілейних медалей. Причому вже вручають не ветеранам, тому що справжніх ветеранів зі зрозумілих причин вже не залишилося. Тепер в них така тенденція, є як вручення тортиків та орденів трудівникам та трудівницям тилу. Тобто вони знаходять пенсіонерок для того, щоб вручати це
Сьогодні Україна відзначає День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Протягом 10 років ми робимо це 8 травня - разом з усім цивілізованим світом і правильними сенсами. Ми не святкуємо, ми вшановуємо пам’ять тих, хто віддав життя за свободу та мир. Тих, хто боровся з нацизмом на фронтах і в тилу
Український народ знає ціну перемоги. Ми пам’ятаємо, що свобода — це не подарунок, а результат боротьби. Пам’ятаємо. Перемагаємо
І майже кожна українська родина сьогодні має героя, який боровся чи бореться з новим злом. Бореться за нашу Україну, наш Київ, за всі наші міста, села, за наших людей, за наше життя
Насправді путінський парад 9 травня прославлятиме не минулу перемогу над нацистською Німеччиною, а сучасну фашистську Росію
Завтра, 9 травня, Росія традиційно влаштує парад, який вже багато років поспіль не стільки вшановує пам’ять загиблих у роки Другої світової війни, скільки слугує цілям пропаганди. Навіть оголошення про триденне припинення вогню демонструє, що для Москви цінні паради та войовнича пропаганда, а не збереження людських життів та відновлення миру
Кремль заявляє, що Росія виграла би Другу світову війну самостійно, без союзників чи інших народів, і прагне монополізувати спільну перемогу союзників над Гітлером. Так, ніби Росія одна відіграла вирішальну у цьому роль і зазнала найбільших втрат. Насправді найбільших людських і матеріальних втрат у тій війні зазнала не Росія, а країни та народи, які опинилися між нею та Німеччиною, передусім український
І це, ви знаєте, не монумент, зроблений за вказівкою. Це людське бажання віддати належне найкращим з українців. І це ще один доказ прірви між нами та злом. Для них ідол - дід на Красній площі, що забрав життя мільйонів. Для нас же герої - герої серед нас
На жаль, три роки тому це знову повторилось, і так само, як колись, над Києвом знову заревіла сирена повітряної тривоги, зло знову пішло на нашу землю українську. Вранці 24 лютого на Хрещатику було пусто - ні машин, ні людей. Зараз тут - життя, ви бачите. Три роки тому, під час запису звернення до Дня Незалежності, тут була спалена російська техніка. І тільки такий парад зло може отримати тут
Коли всім нарешті стало очевидно: умиротворювати зло неможливо. З ним треба боротися. Разом. Боротись рішуче. Силою. Тиском. На полі бою, дипломатичній арені, в економічному просторі, усюди, де це тільки можливо. Щоб дійсно "ніколи знову". Або світу доведеться проводити денацифікацію й демілітаризацію Росії